Камені в жовчному міхурі: причини, види та лікування

Камені в жовчному міхурі можуть довго не турбувати людину. Якщо симптомів та ускладнень немає, часто достатньо спостереження. У разі болю або ускладненого перебігу лікар оцінює потребу в лікуванні. Розміри каменів можуть змінюватися, проте ризик залежить не лише від росту: навіть невеликий камінь здатний перекрити протоку. Одним з основних варіантів лікування за наявності симптомів є лапароскопічна холецистектомія. На консультації в Центрі лапароскопічної хірургії можна обговорити показання до неї, можливі ризики та перебіг відновлення з урахуванням вашого здоров’я.

Причини утворення каменів у жовчному міхурі

Камені формуються при змінах складу жовчі та спорожнення міхура під впливом кількох чинників. Іноді їм передують кристали або сладж. Розуміння ризиків допомагає обрати профілактику й лікування. Значення можуть мати:

• тривалі перерви між прийманнями їжі та дуже великі порції;
• голодування й швидке схуднення;
• незбалансовані або надмірно обмежувальні дієти;
• малорухливий спосіб життя;
• надлишок калорій і насичених жирів у звичному раціоні; значення має загальний характер харчування;

На ризик також впливають вік, спадковість і певні захворювання. Лікар враховує їх разом зі способом життя, оскільки утворення каменів зазвичай пов’язане з кількома процесами. Під час оцінки звертають увагу на такі зміни:

1. порушення співвідношення компонентів жовчі, що сприяє кристалізації;
2. недостатнє спорожнення або зміни скорочення жовчного міхура;
3. обмінні зміни, які підвищують насиченість жовчі холестерином;
4. запальні або інфекційні процеси жовчних шляхів у певних ситуаціях.

Ризик може бути пов’язаний з ожирінням, хворобою Крона та деякими іншими захворюваннями травної системи, а також гормональними чинниками, включно з окремими контрацептивами. Гіпотиреоз, хронічне запалення, паразитарні інфекції та вживання алкоголю потребують індивідуальної оцінки й не є однаково доведеними прямими причинами кожного типу каменів. Не припиняйте призначені ліки без консультації. Камені в жовчному міхурііноді виявляють одночасно з пухлиною, спайками, набряком проток або особливостями форми органа. Лікар оцінює кожну знахідку окремо та з’ясовує, чи пов’язані вони між собою. Саме виявлення каменів не встановлює діагноз раку, а перегин не завжди пояснює їхнє утворення.

Симптоми каменів у жовчному міхурі

Жовчні камені часто тривалий час не викликають скарг і можуть бути випадковою знахідкою, незалежно від їхнього розміру. Наведені нижче симптоми можуть бути приводом для обстеження, але не доводять наявності каменів самі по собі:

• гіркота в роті;
• відчуття тяжкості під правими ребрами;
• часта відрижка;
• напади жовчної коліки; порушення випорожнень можуть супроводжувати інші захворювання.

Коли камінь потрапляє до протоки, він може утруднити відтік жовчі та спричинити біль. Іноді напад починається після жирної чи великої порції їжі, проте може виникнути й без очевидної причини. Зв’язок зі смаженими або гострими стравами, алкоголем, фізичним чи емоційним навантаженням оцінюють разом з іншими симптомами.

Біль може віддавати під праву лопатку, у плече чи спину або відчуватися у верхній середній частині живота. Поширення в руку чи шию менш типове. Іноді біль наростає протягом години та зберігається кілька годин. Якщо він сильний або не минає, звертайтеся по допомогу без зволікання. Гарячка, пітливість, жовтяниця чи повторне блювання також можуть вказувати на ускладнення й потребують термінової оцінки.

При тривалих або повторних симптомах можливі різні скарги; частина з них потребує пошуку іншої причини:

• блювання, іноді з жовчю, втрата апетиту або погана переносимість окремих продуктів; жовтяниця є тривожною ознакою;
• діарея чи закреп; світлі випорожнення й темна сеча потребують перевірки відтоку жовчі;
• білий або коричневий наліт на язиці, який не є специфічним для каменів;
• біль при трясці чи русі та підвищення температури, навіть невелике;
• слабкість і втома; біль у суглобах не є типовою діагностичною ознакою жовчнокам’яної хвороби.

За сильного чи тривалого болю, гарячки, жовтяниці та блювання потрібна невідкладна медична оцінка. Своєчасна допомога дозволяє визначити ускладнення та вибрати відповідне лікування. Якщо звернення відкладається, лікування може стати складнішим; можливість лапароскопії чи потребу у відкритому доступі хірург оцінює за станом.

Види жовчних каменів

Камені відрізняються складом, формою та розміром. Темп росту індивідуальний. Основні типи описують за переважними компонентами.

1. Холестеринові камені містять переважно холестерин. Їхня форма й розміри різняться. Утворення пов’язане зі складом жовчі та спорожненням міхура, іноді з надмірною масою тіла. Запалення може бути присутнім або відсутнім. Зазвичай вони формуються в міхурі.
2. Пігментні камені містять сполуки білірубіну. Частина пов’язана з посиленим руйнуванням еритроцитів, зокрема при спадкових станах, інша – з інфекцією та застоєм у протоках. Вони можуть бути в міхурі чи протоках і мати різні розміри.
3. Кальциновані камені містять солі кальцію, які можуть відкладатися на інших компонентах. Запалення, мікроорганізми, клітинний матеріал і кристали холестерину можуть брати участь у формуванні, але склад часто змішаний, а не суто кальцієвий.
4. Змішані камені містять кілька компонентів, іноді з пошаровою будовою: холестерин, пігменти та кальцієві солі. Їхній склад не завжди можна точно встановити лише за звичайним УЗД.

Склад каменя допомагає зрозуміти, чи можливе медикаментозне розчинення. Кальциновані та пігментні камені зазвичай не підходять для лікування жовчними кислотами. Рішення про операцію лікар приймає з урахуванням складу й будови каменя, симптомів, стану міхура та ризику ускладнень.

Розміри каменів у жовчному міхурі

Розмір каменя враховують разом із симптомами й результатами обстежень. Камені до 10 мм іноді називають дрібними, проте вони здатні застрягти в протоці та спричинити панкреатит. Тому невеликий розмір не означає, що камінь безпечно вийде з калом. Самостійно намагатися стимулювати його вихід не слід; можливості лікування обговоріть із лікарем.

Камені розміром 10-20 мм також можуть спричиняти біль або закупорку протоки. За симптомної жовчнокам’яної хвороби зазвичай обговорюють лапароскопічне видалення міхура. Медикаментозне розчинення чи дроблення підходять лише окремим пацієнтам. Лікар оцінює склад каменів, роботу міхура й клінічні ризики, перш ніж запропонувати один із цих методів.

Вираженість симптомів не завжди відповідає розміру каменів: дрібні можуть спричиняти біль, а середні й великі – залишатися непомітними. Навіть за розміру 2 см рішення про операцію залежить від скарг, стану стінки міхура та інших чинників. За закупорки лікар також перевіряє ознаки ускладнень, зокрема ушкодження стінки або проток, щоб визначити терміновість і спосіб лікування.

Ускладнення калькульозного холециститу

Закупорка протоки та запалення можуть призводити до ускладнень, особливо за затримки необхідної допомоги. Водночас випадково виявлені камені без симптомів і ускладнень часто можна спостерігати. Щоб вибрати безпечну тактику, лікар оцінює ймовірність наведених нижче станів:

• гострий інфекційний холангіт, сепсис, абсцес печінки або панкреатит;
• перфорація стінки жовчного міхура та перитоніт;
• нориця між жовчним міхуром і дванадцятипалою кишкою;
• рідкісна кишкова непрохідність, коли великий камінь потрапляє до кишківника.

За біліарного панкреатиту запалюється підшлункова залоза, а за флегмонозного калькульозного холециститу – жовчний міхур. Обидва ускладнення можуть мати тяжкий перебіг, іноді з гнійними змінами. Їхній подальший перебіг різниться: після гострого епізоду хронічне захворювання розвивається не в кожного пацієнта.

Тривала закупорка жовчних проток здатна пошкодити печінку, тому важливо своєчасно відновити відтік. Жовчні камені також пов’язані з підвищеним ризиком раку жовчного міхура, проте абсолютний ризик залишається низьким: більшість людей із каменями ніколи не стикається з цим захворюванням. Імовірність ураження печінки, зокрема цирозу, та пухлинних змін оцінюють за обстеженнями. Ці результати разом із симптомами допомагають визначити показання до операції.

Лікування жовчнокам’яної хвороби

Тактика може включати спостереження, медикаментозне лікування в окремих випадках, ендоскопічне усунення каменів проток або операцію. Зазвичай починають з огляду, аналізів та УЗД. Ендоскопічне УЗД, КТ, МРТ і рентгенівські методи застосовують за конкретними показаннями; пероральна холецистографія нині має обмежену роль. Проводити всі ці дослідження кожному пацієнтові не потрібно. Їх доступність у центрі уточнюйте заздалегідь.

Для певних невеликих холестеринових каменів у відібраних пацієнтів можуть розглядати урсодезоксихолеву кислоту. Сам діаметр менше 1 см недостатній для призначення. Лікування може тривати місяці або роки, не завжди ефективне, а камені можуть утворитися знову. Препарати з цією діючою речовиною можуть продаватися під назвами:

• Урсосан;
• Урсолів;
• Урсофальк;
• Урсодекс.

Ударно-хвильове дроблення – окремий метод, який застосовують рідко й лише за спеціальними показаннями. Звичайна ультразвукова фізіотерапія не виконує цього завдання. Потребу в дробленні оцінює спеціаліст; при призначенні ліків воно потрібне не завжди.

Препарати для полегшення симптомів добирають після оцінки причини болю та протипоказань. Нижче наведено приклади засобів, застосування яких потрібно обговорювати з лікарем:

• Алохол та інші жовчогінні засоби не усувають камінь і можуть бути неприйнятними при закупоренні проток;
• Но-шпа та інші спазмолітики іноді використовуються для симптомів, але не лікують усі причини болю;
• Темпалгін використовують для знеболення з урахуванням протипоказань і можливих побічних ефектів; рішення про приймання узгоджують із лікарем;
• індометацин та ібупрофен належать до НПЗП, які можуть застосовувати для знеболення за відсутності протипоказань, але не замінюють лікування обструкції або інфекції.

Хірургічне лікування

Після медикаментозного розчинення камені можуть з’явитися знову, оскільки схильність до їх утворення зберігається. Проте хвороба не прогресує однаково в усіх. Для симптомних каменів лапароскопічна холецистектомія зазвичай є основним методом лікування; безсимптомні неускладнені камені часто спостерігають.

Під час лапароскопії хірург працює через невеликі розрізи під контролем камери. Відновлення зазвичай швидше, ніж після відкритої операції, проте можливі ускладнення враховують під час вибору методу. Холецистолітотомія дозволяє видалити камені зі збереженням міхура. Через ризик повторного утворення каменів вона не є стандартним першим вибором. Чи підходить такий підхід і чи доступний він у конкретній клініці, слід обговорити з хірургом.

Консультація в Центрі лапароскопічної хірургії

На консультації лікар пояснить, чи підходять вам спостереження, ліки, ендоскопічне видалення каменів або операція. Можна обговорити очікувану користь, ризики та харчування. Під час запису уточніть вартість прийому, включені послуги й наявність чинних умов безоплатної консультації.

Записатися на консультацію можна через форму на сайті або за номером +380953566412. До візиту уточніть, хто проводить прийом, які діагностичні та лікувальні послуги доступні й як організовано перебування в клініці. Якщо плануєте поїздку з іншого регіону чи країни, заздалегідь погодьте необхідні обстеження, умови проживання та інші організаційні деталі.

Запитання та відповіді

Читайте також: УЗД жовчного міхура · Харчування при холециститі · Камені в жовчних протоках.