Хронічний холецистит: симптоми, діагностика та лікування

Хронічний холецистит – запалення жовчного міхура, яке зберігається тривалий час або повертається повторними епізодами. Часто воно пов’язане з каменями, проте причини й перебіг можуть різнитися. Захворювання трапляється в людей різної статі та віку. Головне завдання обстеження – зрозуміти, що спричиняє скарги та яке лікування допоможе в конкретній ситуації. Якщо звичні симптоми різко посилилися або з’явилися ознаки інфекції, потрібна своєчасна медична допомога.

Що таке хронічний холецистит?

За хронічного запалення можуть змінюватися стінка жовчного міхура, його здатність накопичувати й виділяти жовч, а також склад самої жовчі. Нерідко одночасно виявляють камені різного розміру. У частини людей захворювання розвивається після гострих епізодів, в інших скарги виникають повторними епізодами. Історію хвороби оцінюють цілком: сам факт нового нападу ще не свідчить, що попереднє лікування було неправильним. Нижче розглянемо чинники, які можуть підтримувати запалення.

Причини захворювання

Повторне запалення нерідко пов’язане з каменями, які заважають нормальному відтоку жовчі. Застій і порушення роботи міхура можуть підтримувати цей процес, а бактеріальна інфекція іноді приєднується пізніше. Серед можливих збудників – кишкова паличка та інші мікроорганізми. Окремо оцінюють інфекції кишечника: наприклад, лямблії переважно уражають саме його. Щоб пов’язати інфекцію зі скаргами на жовчний міхур, потрібні конкретні дані обстеження.

Інші можливі причини або пов’язані стани:

• Порушення відтоку жовчі через камені, анатомічні зміни або дисфункцію сфінктерів;
• Жовчнокам’яна хвороба: зміни складу жовчі та спорожнення міхура сприяють утворенню каменів, які можуть підтримувати запалення;
• Пухлинні утворення, якщо вони заважають відтоку жовчі; це окрема причина, яка потребує спеціалізованої оцінки;
• Інфекції на тлі вираженого імунодефіциту, зокрема на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції. У такій ситуації лікар враховує особливості імунного захисту; до більшості випадків хронічного холециститу ця причина не належить;
• Порушення моторики: від скорочення гладких м’язів залежить своєчасне спорожнення міхура в кишечник.

Хронічний процес може виникнути після гострого епізоду або повторних нападів. Коли скарги повертаються протягом років, це позначається і на фізичному самопочутті, і на емоційному стані. Варто повторно обговорити з лікарем план обстеження та лікування: новий епізод потребує оцінки його причини, а не поспішного висновку про якість попередньої допомоги.

Хронічний калькульозний холецистит: симптоми

Це запалення за наявності жовчних каменів. Жовчнокам’яна хвороба частіше трапляється в жінок та з віком, але можлива й в інших групах. До чинників ризику каменів належать старший вік, вагітність, надлишкова вага, ожиріння, швидке схуднення, голодування, деякі ліки та спадкова схильність.

Можливі прояви хронічного калькульозного холециститу:

• Тягнучий, тупий або ниючий біль у животі, частіше праворуч під ребрами;
• Біль, який віддає в спину, поперек або під лопатку;
• Жовчна коліка – напад сильного болю в правій верхній частині живота, який під час нападу часто є стійким;
• Жовтяниця – пожовтіння шкіри та білків очей. Вона може свідчити про порушення відтоку жовчі й потребує термінової оцінки, щоб з’ясувати причину та обрати необхідну допомогу;
• Диспепсичні симптоми: зміни випорожнень, нудота, гіркий або металевий присмак, сухість у роті й відрижка. Вони можуть мати й інші причини.

Можливі ускладнення включають камені в загальній жовчній протоці, порушення прохідності ділянки великого дуоденального сосочка, гострий панкреатит, запальне ураження печінки, абсцес або перитоніт. Вони розвиваються не в кожного пацієнта, але потребують своєчасного розпізнавання.

Початковим методом діагностики є УЗД жовчного міхура та аналізи, зокрема печінкові показники. УЗД оцінює камені, розміри органа та стінку, проте не завжди бачить камені проток. За показаннями потрібні МР-холангіографія або ендоскопічне УЗД. Гастродуоденоскопія оглядає слизову стравоходу, шлунка й дванадцятипалої кишки та корисна, коли підозрюють іншу причину симптомів.

Обираючи лікування, лікар враховує симптоми й результати обстеження. Зміна харчування та ліки можуть полегшити самопочуття, а за каменів, які спричиняють напади, стандартним методом є лапароскопічна холецистектомія. До лікування уникайте їжі й напоїв, після яких вам стає гірше. Знеболювальні та антибіотики призначають за певними показаннями. У разі закупорки протоки потрібно відновити відтік жовчі; «гепатопротектори» цього завдання не вирішують. Трави та жовчогінні засоби без погодження з лікарем можуть бути небезпечними. Потребу в операції визначають за симптомами й ризиками в цілому.

Рішення про операцію приймають за симптомами, ускладненнями й результатами обстеження. Навіть камінь менше 15 мм може спричинити проблему, тому його розмір розглядають разом з іншими даними. Хірург обирає лапароскопічний або відкритий доступ відповідно до ситуації та пояснює, як відбуватиметься втручання. Для операції потрібна анестезія.

Хронічний безкам’яний холецистит

За безкам’яного холециститу обстеження не виявляє каменів, хоча скарги можуть повторюватися й поєднуватися з порушенням моторики жовчної системи. Тому важливо відрізнити запалення від функціональних розладів та інших причин болю. Лікар оцінює можливий застій жовчі, перенесені травми, хвороби травної системи й діабет. Малорухливість, стрес або опущення органів враховують у загальній картині, але для встановлення причини однієї такої обставини недостатньо.

Можливі прояви безкам’яного процесу:

• Чергування періодів посилення симптомів і ремісії;
• Ниючий біль праворуч під ребрами;
• Посилення скарг після жирної, гострої або смаженої їжі за індивідуальної непереносимості;
• Іррадіація болю в праве плече чи спину, зокрема за запалення навколо міхура;
• Порушення травлення: закреп або рідкі випорожнення, відрижка, нудота, гіркий чи металевий присмак;
• Гарячка та озноб можуть вказувати на гостре запалення або інфекцію, а не лише на емпієму;
• Зміни моторики кишечника, які потребують оцінки інших можливих причин.

Симптоми хронічного холециститу

Прояви залежать від тяжкості, віку й супутніх хвороб. Біль часто локалізується в правому підребер’ї та може віддавати у спину або інші ділянки живота. Подразнення ділянки діафрагми іноді спричиняє відбитий біль у правому плечі чи лопатці.

Зверніть увагу й на супутні ознаки. Деякі з них можуть супроводжувати гостре погіршення, тому повідомте лікарю, які зміни з’явилися та як швидко вони розвивалися:

• Напруження м’язів живота;
• Слабкість і втома;
• Холодний піт;
• Відрижка, нудота або блювання;
• Зміни випорожнень і метеоризм;
• Прискорене серцебиття;
• Зниження артеріального тиску;
• Жовтяниця;
• Тривале зниження апетиту.

Блідість і втома потребують оцінки можливих причин. Дефіцит вітамінів або мінералів підтверджують окремо, а не припускають лише за діагнозом холециститу. Якщо з’явилися гарячка, різкий або тривалий біль, жовтяниця, падіння тиску чи виражена слабкість, звертайтеся по термінову медичну допомогу.

Як лікують хронічний холецистит?

На прийомі спеціаліст оцінює, чи пов’язані скарги з каменями, який стан жовчного міхура та чи є ризик ускладнень. Камені, випадково виявлені в нормальному міхурі й без симптомів, часто не потребують лікування; лікар пояснить, чи потрібні подальші дії. Якщо вони спричиняють напади, зазвичай пропонують холецистектомію. Розмір каменів і скоротливість міхура – лише частина цієї оцінки. Харчування та ліки допомагають вирішувати окремі завдання й доповнюють обрану тактику.

Підходи за відсутності гострих ускладнень:

1. Харчування. Регулярні невеликі прийоми їжі можуть переноситися краще. Обмежують індивідуальні провокатори симптомів, часто жирні й смажені страви; бобові та м’ясо виключають лише за потреби. Алкоголь може бути недоречним залежно від стану. Після видалення міхура більшості людей не потрібна довічна сувора дієта: раціон поступово розширюють за переносимістю;
2. Ліки. Знеболення та спазмолітики призначають для конкретних симптомів, антибіотики – за підозри на інфекцію та інших відповідних показань. Жовчогінні засоби потребують особливо уважного вибору, оскільки за закупорки вони можуть бути небезпечними. Уточніть у лікаря мету кожного препарату й тривалість приймання; обов’язкової однакової схеми для всіх пацієнтів немає.

Стандартна операція за симптомних каменів у міхурі – його видалення. Камені загальної жовчної протоки можна видаляти ендоскопічно або хірургічно. Це різні процедури: просте вилучення каменів із міхура не є звичайною рівноцінною альтернативою холецистектомії.

Діагностика захворювання

Для діагнозу лікар зіставляє скарги, дані огляду, УЗД та аналізів. Він звертає увагу на шкіру й білки очей, оглядає ротову порожнину та живіт, а потім обирає потрібні дослідження. Окрему ознаку у висновку УЗД оцінюють у контексті всієї картини. Зазвичай обстеження починають із доступних інформативних методів; холецистографію сьогодні не призначають кожному пацієнту як обов’язковий перший етап.

Обстеження може включати:

• УЗД жовчного міхура – пошук каменів, змін стінки та інших ознак захворювання;
• Аналізи крові – оцінку запалення та функції печінки; підвищення лейкоцитів можливе, але не обов’язкове в усіх випадках;
• Дослідження жовчі, зокрема за допомогою дуоденального зондування, лише в окремих ситуаціях; це не рутинна вимога;
• Додаткові методи візуалізації за показаннями. Звичайний рентген виявляє не всі камені й не замінює УЗД.

За потреби додають гастроскопію, КТ або інші методи для уточнення діагнозу та виключення альтернативних причин.

Хронічний холецистит: клінічні рекомендації

Якщо ви вже перенесли запалення жовчного міхура або схожі скарги виникли знову, запишіться до спеціаліста. Візьміть наявні результати обстежень і розкажіть, що змінилося з попереднього звернення. Лікар оцінить перебіг хвороби, пояснить, чи потрібні нові дослідження, та обговорить варіанти лікування. Так простіше заздалегідь визначити подальші дії й ознаки, за яких потрібна термінова допомога.

Лікування вдома

Не замінюйте призначене лікування народними засобами й не починайте самолікування жовчогінними препаратами.

За повторних нападів та відсутності належної оцінки можуть залишитися непоміченими небезпечні ускладнення:

• Запалення жовчних проток;
• Механічна жовтяниця;
• Гнійне запалення, перфорація жовчного міхура та перитоніт;
• Запалення підшлункової залози.

Запитання та відповіді